Група ризику в школі — учні, які через особистісні, медичні, соціальні або педагогічні особливості схильні до психологічної/соціальної дезадаптації, мають труднощі у навчанні, вихованні чи поведінці. До них відносять дітей із неблагополучних сімей, дітей з особливими потребами, педагогічно занедбаних, а також тих, хто демонструє агресію, систематично пропускає заняття або не адаптувався до школи. 

Основні категорії дітей "групи ризику":

• Соціальні: Діти з малозабезпечених, асоціальних сімей, без опіки батьків, переселенці.
• Медико-біологічні: Діти з хронічними захворюваннями, інвалідністю, особливостями психофізичного розвитку.
• Психологічні: Діти з емоційною нестабільністю, акцентуаціями характеру, високою тривожністю, замкнутістю.
• Педагогічні: Занедбані діти, що мають низьку мотивацію до навчання, стійку неуспішність.
• Поведінкові: Схильні до правопорушень, вживання алкоголю/тютюну, вияву агресії, девіантної поведінки. 

Ознаки, що потребують уваги педагогів:

1. Навчальні: Різке зниження успішності, систематичні пропуски уроків.
2. Поведінкові: Агресивність, конфліктність, деструктивна поведінка, порушення дисципліни.
3. Емоційні: Замкнутість, часті істерики, зміни настрою, аутоагресія.

Робота з такими учнями має бути спрямована не на покарання, а на психолого-педагогічний супровід, допомогу в адаптації та підтримку.

 

 Що таке сім’ї, які перебувають у складних життєвих обставинах?

Складні життєві обставини (СЖО) — це обставини, які негативно впливають на здатність сім’ї самостійно піклуватися про себе, забезпечувати належні умови для виховання й розвитку дітей, а також брати участь у житті суспільства на рівних умовах.

Сім’ї, що перебувають у СЖО, потребують підтримки та соціального супроводу, оскільки не можуть подолати труднощі власними силами. Причини таких обставин можуть бути різноманітними, але всі вони порушують нормальне функціонування родини.

До складних життєвих обставин можуть належати:

- безробіття або низький рівень доходів;

- насильство в сім’ї;

- вживання алкоголю або наркотиків;

- психічні розлади чи тяжкі хвороби членів родини;

- соціальна ізоляція, відсутність соціальних зв’язків;

- втрата житла, вимушене переселення або інші кризові ситуації;

- конфлікти між членами родини, що загрожують благополуччю дітей;

- недостатній рівень батьківських компетентностей тощо.

Особливу увагу держава приділяє:

- сім’ям з дітьми, де батьки не виконують належним чином свої обов’язки;

- багатодітним і малозабезпеченим родинам;

- сім’ям, які опинилися у кризі внаслідок надзвичайних ситуацій чи війни.

Такі сім’ї можуть отримувати соціальні послуги, серед яких найважливішою є послуга соціального супроводу — довгострокова підтримка фахівцем соціальної роботи, спрямована на стабілізацію ситуації та підвищення самостійності сім’ї.

Допис створено в рамках проєкту "Мінімальний пакет інтегрованих соціальних послуг для сімей з дітьми" впроваджується UNICEF Ukraine UNICEF Ukraine за підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку через Німецький банк розвитку (KfW).

Проєкт реалізується у партнерстві з Українська мережа за права дитини, СОС Дитячі Містечка Україна, ГО "Соціальна Синергія" та Українська освітня платформа

Агресія — це форма поведінки (фізична, вербальна, пасивна), спрямована на заподіяння шкоди, яка часто виникає як захисна реакція на стрес, фрустрацію або страх у межах конфлікту. Вона посилює напругу, перетворюючи розбіжності на руйнівну взаємодію. У міжнародному праві це збройний напад однієї держави на іншу. 

Основні аспекти агресії та конфлікту:

• Причини агресії: Стрес, страх, конфлікт інтересів, несправедливість, неврівноваженість.
• Види агресії:
  • Фізична: напад, удари, пошкодження майна.
  • Вербальна: крик, погрози, образи.
  • Пасивна (пасивно-агресивна): впертість, зволікання, навмисне невиконання завдань
  • Пряма/Непряма: безпосередній напад або інтриги/плітки
• Конфлікт і агресія: Агресія поглиблює конфлікт, викликаючи захисну реакцію або контратаку.
• Регулювання: Неконтрольована агресія руйнує здоров'я та стосунки, тому потребує контролю емоцій (гніву) або терапії

Агресія може бути симптомом порушень, що потребують психотерапії (когнітивно-поведінкової) або фармакотерапії (антидепресанти, нормотиміки).

Що таке конфлікт: суть, природа і чому він завжди поруч

Конфлікт — це не просто сварка чи непорозуміння, а справжній вир емоцій, інтересів і поглядів, що зіштовхуються, наче хвилі під час шторму. Він може виникнути між двома людьми за чашкою кави, коли один забув додати цукор, або розгорнутися на глобальному рівні, коли країни сперечаються за кордони. Це явище пронизує наше життя: від дитячих суперечок у пісочниці до складних політичних протистоянь. Але що саме ховається за цим словом? Чому ми так часто опиняємося в епіцентрі непорозумінь, і чи завжди конфлікт — це погано? Давайте розбиратися, занурюючись у глибини цього складного, але такого знайомого феномену.

Визначення конфлікту: від теорії до реальності

Якщо зазирнути в підручники з соціології чи психології, конфлікт визначається як зіткнення протилежних інтересів, цілей або цінностей між індивідами, групами чи навіть цілими суспільствами. Це не просто емоційний сплеск, а процес, у якому сторони намагаються відстояти своє, часто нехтуючи позицією іншого. Проте в житті конфлікт виглядає не як суха теорія, а як напружене мовчання за сімейним столом, коли ніхто не хоче поступатися, або як гучна дискусія в офісі, де кожен вважає свій проєкт кращим.

Цікаво, що сам термін походить від латинського “conflictus”, що означає “зіткнення”. І це зіткнення не завжди фізичне — частіше воно відбувається в наших головах, коли внутрішні переконання борються з зовнішніми обставинами. Наприклад, ви хочете піти на вечірку, але знаєте, що завтра важлива співбесіда. Ось вам і внутрішній конфлікт, який іноді виснажує більше, ніж сварка з другом.

Види конфліктів: від особистих до глобальних

Конфлікти бувають різними, наче кольори в палітрі художника. Кожен має свій відтінок, інтенсивність і наслідки. Щоб краще зрозуміти, з чим ми маємо справу, розкладемо їх по поличках.

Особисті та міжособистісні конфлікти

Ці суперечки найближчі до нас. Вони виникають у родині, між друзями чи колегами. Причина може бути банальною — хтось не помив посуд, або глибокою — різні погляди на виховання дітей. Такі конфлікти часто емоційно насичені, адже зачіпають наші почуття. Пам’ятаєте, як ви могли цілий день не розмовляти з близькою людиною через дрібницю? Це і є міжособистісний конфлікт у дії.

Внутрішні конфлікти: боротьба з самим собою

Іноді ворог ховається не зовні, а всередині. Внутрішній конфлікт — це коли ви розриваєтеся між двома бажаннями чи рішеннями. Наприклад, кинути нудну роботу заради мрії чи залишитися заради стабільності. Такі протиріччя можуть викликати стрес, тривогу і навіть депресію, якщо не знайти спосіб їх розв’язати.

Групові та соціальні конфлікти

Коли суперечка виходить за межі двох людей, вона стає груповою. Це може бути протистояння між відділами в компанії або навіть між різними соціальними групами в суспільстві. Такі конфлікти часто мають глибокі корені — економічні, культурні чи історичні. Яскравий приклад — протести за рівні права, коли одна частина суспільства вимагає змін, а інша намагається зберегти статус-кво.

Міжнародні конфлікти: коли грають великі ставки

На глобальному рівні конфлікти набувають величезного масштабу. Війни, торговельні суперечки, політичні протистояння — усе це приклади міжнародних зіткнень. Їхні наслідки можуть торкнутися мільйонів людей, як це було під час холодної війни, коли світ буквально балансував на межі катастрофи.

Чому виникають конфлікти: корені проблеми

Конфлікти не з’являються з повітря. Вони мають причини, які іноді лежать на поверхні, а іноді ховаються так глибоко, що їх важко розгледіти. Давайте розглянемо основні джерела, які розпалюють ці пожежі.

Перше і найпоширеніше — це різниця в інтересах. Ви хочете поїхати у відпустку на море, а ваш партнер мріє про гори. Здається, дрібниця, але якщо ніхто не поступиться, маленький спір може перерости в серйозну сварку. Інший фактор — обмеженість ресурсів. Уявіть офіс, де двоє співробітників претендують на одну посаду. Конкуренція неминуче породжує напругу.

Не менш важливу роль відіграють емоції. Гнів, образа, заздрість — ці почуття часто стають каталізаторами конфліктів. А ще є культурні та світоглядні відмінності. Те, що для однієї людини є нормою, для іншої може бути неприйнятним. Наприклад, у деяких культурах прямота вважається чеснотою, а в інших — грубістю.

Роль комунікації: коли слова стають зброєю

Непорозуміння в спілкуванні — це окремий двигун конфліктів. Одне невдало сказане слово, і ось ви вже в епіцентрі бурі. Або навпаки, коли хтось мовчить, хоча варто було б висловитися, накопичується образа, яка рано чи пізно вибухає. Скільки разів ви чули фразу “Ти мене не зрозумів!”? Це і є корінь багатьох суперечок.

Наслідки конфліктів: руйнація чи розвиток?

Конфлікт — це не завжди катастрофа. Так, він може зруйнувати стосунки, підірвати довіру чи навіть призвести до фізичного насильства. Але водночас він здатен стати поштовхом до змін. Скільки разів після серйозної розмови ви з близькою людиною знаходили спільну мову і ставали ще ближчими? Конфлікт оголює проблеми, які інакше могли б залишитися непоміченими.

На суспільному рівні конфлікти часто призводять до реформ. Історичні революції, протести за громадянські права — усе це приклади того, як зіткнення інтересів змінювало світ. Але є і зворотний бік медалі: якщо конфлікт не розв’язати вчасно, він може перерости в хронічну ворожнечу, як це буває в деяких регіонах із багаторічними політичними протистояннями.

Як розв’язувати конфлікти: мистецтво компромісу

Розв’язання конфліктів — це справжнє мистецтво, яке потребує терпіння, емпатії і вміння слухати. Перший крок — визнати, що проблема існує. Замітати її під килим — найгірший варіант, адже рано чи пізно вона все одно вилізе назовні, і вже у значно більших масштабах.

Далі важливо вислухати іншу сторону. Не просто кивати головою, а дійсно намагатися зрозуміти, чому людина так думає чи відчуває. Наприклад, якщо ваш колега постійно спізнюється на спільні проєкти, не поспішайте звинувачувати його в безвідповідальності. Можливо, у нього складна ситуація вдома, про яку він не розповідає.

Ось кілька практичних способів, які допомагають згладити гострі кути:

• Діалог замість монологу. Говоріть по черзі, не перебивайте і намагайтеся знайти точки дотику. Це допомагає знизити градус напруги.
• Компроміс як мета. Не завжди можна отримати все, але знайти рішення, яке хоча б частково влаштує обидві сторони, цілком реально.
• Залучення посередника. Якщо самостійно домовитися не виходить, нейтральна третя сторона може допомогти подивитися на ситуацію з іншого боку.

Розв’язання конфлікту не завжди означає, що всі будуть щасливі. Іноді це просто прийняття того, що ви не зійдетеся в думках, але зможете співіснувати, не руйнуючи один одного. І це вже великий крок.

Цікаві факти про конфлікти

Дізнаймося щось несподіване про конфлікти, адже за цим словом ховається багато цікавого!

•  Конфлікти можуть бути корисними для мозку! Дослідження показують, що конструктивні суперечки стимулюють критичне мислення і допомагають знаходити креативні рішення.
•  Найдовший конфлікт в історії тривав 335 років! Це так звана війна між Нідерландами та островами Сіллі (1631–1986), яка, на щастя, була більше формальною, ніж реальною.
•  Тварини теж конфліктують. Наприклад, шимпанзе влаштовують “війни” за території, що свідчить про глибокі еволюційні корені цього явища.

Ці факти показують, що конфлікти — це не просто людська особливість, а явище, що пронизує природу і історію. Вони можуть дивувати, а іноді навіть надихати на те, щоб шукати мирні шляхи розв’язання.

Конфлікт у культурі та історії: відображення людської природи

Конфлікт завжди був центральною темою в мистецтві, літературі та історії. Від давньогрецьких трагедій, де герої боролися з долею, до сучасних фільмів, де протистояння стають основою сюжету, — це явище відображає саму суть людської природи. Візьмімо хоча б “Ромео і Джульєтту” Шекспіра. Це не просто історія кохання, а розповідь про конфлікт між родинами, який призвів до трагедії.

В історії конфлікти формували цілі епохи. Великі війни, революції, боротьба за незалежність — усе це зіткнення ідей і прагнень. Але що цікаво, навіть у найтемніші часи люди знаходили способи миритися. Після Другої світової війни країни, які ще вчора були ворогами, почали будувати спільне майбутнє, створюючи організації на кшталт ООН.

Порівняння історичних і сучасних конфліктів

Давайте подивимося, як змінювалися конфлікти з часом, використовуючи таблицю для наочності.

Параметр	Історичні конфлікти	Сучасні конфлікти
Основна причина	Території, ресурси, релігія	Економіка, ідеологія, інформація
Засоби боротьби	Війни, фізична сила	Кібератаки, санкції, медіа
Масштаб	Локальний або регіональний	Глобальний, завдяки технологіям

Ця таблиця показує, що хоча суть конфліктів залишається незмінною, їхні форми та інструменти еволюціонують. І це змушує нас адаптуватися, шукати нові способи уникати чи розв’язувати протистояння.

Конфлікт як частина життя: прийняти чи уникати?

Конфлікт — це невід’ємна частина нашого існування, наче тінь, що завжди йде поруч. Його неможливо повністю уникнути, але можна навчитися з ним жити. Кожен із нас хоча б раз відчував, як напруга між людьми чи всередині себе змінює сприйняття світу. І знаєте, що найдивовижніше? Іноді саме в момент найбільшого зіткнення ми відкриваємо щось нове про себе чи інших.

Конфлікт — це не кінець, а часто початок. Початок діалогу, змін чи навіть дружби, якщо ви готові зробити крок назустріч.

Тож наступного разу, коли ви відчуєте, що земля йде з-під ніг через непорозуміння, зупиніться на мить. Подихайте глибше. І подумайте: а що, якщо цей конфлікт — не перепона, а можливість? Можливість зрозуміти, змінитися чи просто сказати те, що давно хотілося. Життя — це не тільки гармонія, але й боротьба, і в цій боротьбі ми ростемо.

Поняття субкультури

Субкультура — це певний стиль, спосіб життя і мислення окремих соціальних груп всередині суспільства.

Почасти це пов’язано з притаманною віком критичністю, уявленням, що «історія починається з нас». Позначається і те, що молодь за своєю природою націлена на перетворення, створення нового.

Ознаки молодіжної субкультури

ХАРАКТЕРИСТИКА РІЗНИХ ГРУП МОЛОДІЖНОЇ СУБКУЛЬТУРИ

Вид	Характеристика	Проблеми
Репери та хіп-хопери	Людина-репер не лише займається спортом (що вже є плюс), вона виявляє себе творчо. А прояв таланту завжди сприяє зростанню особистості. Це величезний плюс.	Серед представників угруповання «Ганста» культивується агресивний стиль поведінки.Вони прагнуть володіти вогнепальною зброєю, оскільки вважають, що світ жорстокий і лише вони самі здатні себе захистити. Вони не визнають нікого і ніщо, вищих за себе.
Готи	Зазвичай ці молоді люди шукають натхнення, а значить, вони творчі особи. Захоплення даною субкультурою — це спосіб накопичити енергію. А їх вигляд заперечує порожнечу нічного гламуру.	Занепокоєння викликають сатаністи. їхня ідеологія — це епатаж і бунт проти церковно-традиціоналістської системи. Представники цього спрямування здатні осквернити церковні предмети, вдатися до кривавих жертвопринесень та інших дій, які супроводжують культ поклоніння сатані.
Скінхеди	Головне гасло скінхедів — «Тільки сильні можуть жити». Отже, потрібно бути сильним, і не тільки тілом, але й духом.	Мінусів набагато більше. Свою ідею вони сприймають надто буквально. Скінхеди здатні до безглуздої агресії щодо інших людей. Вони здатні убити «чужого».
Панки	Плюси виділити неможливо.	Там, де з’являються панки, — бійки, пограбування, насильство з метою наруги над особистістю.
Растамани	Досить спокійна культура і нешкідлива для суспільства. Як кажуть: «Чим би дитина не тішилася…»	По суті, їх заняття — це неробство, така людина навряд чи здатна чогось досягти у соціальному житті
Фріки	Не виявляють негативного ставлення ні до чого	Власне їх свобода є їхнім головним мінусом: вона дає їм все, але безпосередньо на них неможливо вплинути ззовні. Тобто поки що це нешкідливо і весело, але хто знає, у що це трансформується згодом…
Граффітери	Походить від італ. «графіті», що спочатку означало «надряпаний»
Рольовики	Лише інтелектуально розвинені люди стають рольовиками. Вони освічені, начитані, інтелігентні і миролюбні	Є небезпека «загратися» за тим або іншим сценарієм і вже не вийти з ролі. За таких обставин людина просто «випадає» із суспільства

 Усі зазначені види молодіжної субкультури — це неформальні об’єднання молоді, яким притаманні певні ознаки.

1.  Неформальні колективи не мають офіційного статусу.
2.  Слабко виражена внутрішня структура.
3.  Більшість об’єднань має слабко виражені інтереси.
4.  Слабкі внутрішні зв’язки.
5.  Дуже складно визначити лідера.
6.  Програма діяльності відсутня.
7.  Діють з ініціативи невеликої групи зі сторони.
8.  Становлять альтернативу державним структурам.
9.  Дуже важко піддаються класифікації.

Причини відходу молоді в андергаунд:

• виклик суспільству, протест;
• виклик сім’ї, непорозуміння в сім’ї;
• небажання бути як усі;
• бажання затвердитися в новому середовищі;
• привернути до себе увагу;
• нерозвинена сфера організації дозвілля для молоді в країні;
• копіювання західних структур, течій, культури;
• релігійні ідейні переконання;
• данина моді;
• відсутність мети в житті;
• вплив кримінальних структур, хуліганство;
• вікові захоплення.